After the war escalated in 2022, some Russian players and admins of other text games took deep offence at our solidarity with Ukraine and our love for our country, the homeland of this project, and met it with sharp hostility. They brought out the familiar arguments about “brotherly nations” and “games being outside politics”. The words in quotes below are quotes from these people. We decided to take the chance and properly set out our moral values: what guides us in working on the project and in talking with players.

When one country attacks another, it becomes very important not to buy the products or use the services of the aggressor country, unless, of course, you agree with it. That is called moral principles, a grown-up thing that probably isn't very well known to teenagers with a Pepe the Frog. And games, of course, are not “equal” either, and they are not “outside politics”. A great many games invite players to share certain moral values that their developers put into them. That is politics. It always has been.

On top of that, our world has a particular score to settle with war. Long ago, more than 20 years back, a group of friends sat drinking beer in a bar in the city of Chernihiv, in Ukraine. These people were the founders of DreamLand and its first leaders: Leo, Razer, Sturm, Sherhan, Burzum, Satan, Susanin, Allanon, Cradya, Romashka…

We met in that bar and decided to spend a few days in the city. Those were wonderful days. We spent them walking around Chernihiv and its green parks, dropping in on all the guys at home and meeting their parents. We talked about the future of the game and what could be made better. We made up stories and swapped roleplay ideas. Those were wonderful times.

Now that bar is gone: the russian army bombed it. Those parks are gone: russia burned them. The homes we visited are gone: russian missiles destroyed them. And some of the people we knew personally are no longer alive. The lore and history of this world are now tied to the war forever. Right now some of our players are serving in the army of Ukraine, some can't play often because of the bombing, some have lost friends and loved ones. Pretending the war doesn't exist would be a colossal disrespect to their losses and to our shared tragedy. That is what sets our world apart from some others. In our world we try to follow the principle of respect.

• We don't bring in absurd censorship on “roleplay” or “theme” grounds. You can talk about anything here, as long as there is respect for other players, the admins and the project as a whole. For those who want them, there are more clearly written world rules, which we try to keep on our chat platforms too.
• We don't build an “elite” world open only to veterans. We make the game super accessible through the web client, we change and simplify everything so newcomers can follow it, and we build a culture of helping newcomers in chat: out of respect for them and their time.
• We don't shut ourselves off from players or ignore their bug reports and wishes for improvement. We discuss where the project is going with all players, very quickly and openly, we put suggestions in and fix bugs in open code, sometimes within minutes of a report: out of respect for their game experience and their interest in the project.
• We don't forget about players with visual impairments or ignore their needs. We go out of our way to make the game as comfortable as possible for them and add screen reader support everywhere we possibly can: out of respect for their user experience.
• We never promote chauvinism or toilet jokes. We painstakingly code gendered word endings, so that a female character sees “я пришла” in the game, the feminine “I came”, instead of the masculine “я пришел”: out of respect for their choice.
• We try to give all our players the freedom to play and express themselves, as long as it doesn't insult other players or infringe on their freedom. We always talk disputed situations through, settle conflicts patiently and in a friendly way, and give everyone plenty of chances. Not endless ones, though: out of respect for ourselves and our time.

That is our “ideological propaganda line”. If it's to your liking, welcome: we'll be happy to build a wonderful DreamLand together, where we respect each other and help each other get the biggest kick out of the game.

Після того як війна посилилася у 2022 році, деякі російські гравці та адміни інших текстових ігор дуже образилися й зустріли з гострим неприйняттям наше висловлення солідарності з Україною і любові до нашої країни, батьківщини цього проєкту. Вони наводили знайомі аргументи про «братні народи» та «ігри поза політикою». Слова в лапках нижче — цитати цих людей. Ми вирішили скористатися нагодою і як слід викласти наші моральні цінності — те, чим ми керуємося в роботі над проєктом і в спілкуванні з гравцями.

Коли одна країна напала на іншу, стає дуже важливо не купувати продукти й не користуватися сервісами країни-агресора — якщо, звісно, ви з нею не згодні. Це називається моральні принципи — така доросла штука, яка, мабуть, не дуже відома підліткам із жабкою пепе. І різні ігри, звісно, теж не «рівні» й не перебувають «поза політикою». Дуже багато ігор пропонують гравцям поділяти певні моральні цінності, які в них вкладають розробники. Це і є політика. Завжди була.

До того ж у нашого світу з війною особливі рахунки. Колись дуже давно, понад 20 років тому, у барі міста Чернігова в Україні сиділа компанія друзів і пила пиво. Ці люди були засновниками Світу Мрій і його першими лідерами: Лео, Разер, Штурм, Шерхан, Бурзум, Сатан, Сусанін, Алланон, Крадя, Ромашка…

Ми познайомилися в барі й вирішили провести в місті кілька днів. Це були чудові дні. Ми провели їх, гуляючи Черніговом, його зеленими парками, заходячи в гості до всіх хлопців, знайомлячись із їхніми батьками. Ми теревенили про майбутнє гри, про те, що можна покращити. Ми вигадували історії й ділилися РП-ідеями. Це були чудові часи.

Тепер цього бару немає — його розбомбила армія рф. Цих парків немає — їх спалила рф. Будинків, куди ми заходили в гості, немає — їх зруйнували ракети рф. І деяких людей, яких ми знали особисто, вже немає серед живих. Лор та історія цього світу тепер назавжди привʼязані до війни. І просто зараз хтось із наших гравців служить в армії України, хтось не може часто грати через обстріли, у когось загинули друзі й близькі. Вдавати, що війни не існує, було б колосальною неповагою до їхніх втрат і нашої спільної трагедії. Цим наш світ і відрізняється від деяких інших. Ми намагаємося дотримуватися в нашому світі принципів поваги.

• Ми не запроваджуємо абсурдної цензури з «рольових» чи «тематичних» міркувань. У нас можна говорити про що завгодно — доки зберігається повага до інших гравців, адміністраторів і проєкту загалом. Для охочих є чіткіше прописані правила світу, яких ми намагаємося дотримуватися й на майданчиках для спілкування.
• Ми не городимо «елітний» світ, доступний лише ветеранам. Ми робимо гру супердоступною через веб-клієнт, ми все змінюємо й спрощуємо, щоб було зрозуміло новачкам, і будуємо культуру допомоги новачкам у чаті — з поваги до них і їхнього часу.
• Ми не закриваємося від гравців і не ігноруємо їхні рапорти про помилки та побажання щодо покращень. Ми дуже швидко й доступно обговорюємо розвиток проєкту з усіма гравцями, впроваджуємо пропозиції та фіксимо баги у відкритому коді, іноді за лічені хвилини після рапорту — з поваги до їхнього ігрового досвіду та їхнього інтересу до проєкту.
• Ми не забуваємо про гравців із вадами зору і не ігноруємо їхніх потреб. Ми спеціально створюємо для них максимально зручні умови й додаємо підтримку скрінрідерів скрізь, де тільки можливо — з поваги до їхнього користувацького досвіду.
• Ми ніколи не пропагуємо шовінізм і сортирні жарти. Ми ретельно кодимо гендерні закінчення так, щоб жіночі персонажі бачили в грі «я прийшла» замість «я прийшов» — з поваги до їхнього вибору.
• Ми намагаємося дати всім нашим гравцям свободу гри й самовираження доти, доки вона не ображає й не обмежує свободу інших гравців. Ми завжди обговорюємо спірні ситуації, терпляче й доброзичливо розвʼязуємо конфлікти й даємо всім багато шансів. Утім, не нескінченно — з поваги до нас самих і нашого часу.

Ось наш «ідеологічно-пропагандистський курс». Якщо він тобі до душі — ласкаво просимо, ми будемо щасливі разом будувати чудовий Світ Мрій, у якому ми поважаємо одне одного й допомагаємо одне одному отримати від гри максимальний кайф.

После усиления войны в 2022 году некоторые русские игроки и админы других текстовых игр очень обиделись и встретили острым неприятием наше выражение солидарности с Украиной и любви к нашей стране и родине этого проекта. Они приводили знакомые аргументы про “братские народы” и “игры вне политики”. Слова в кавычках ниже — цитаты этих людей. Мы решили воспользоваться случаем и как следует изложить наши моральные ценности — то, чем мы руководствуемся в работе над проектом и общении с игроками.

Когда одна страна напала на другую страну, становится очень важным не покупать продукты и не использовать сервисы страны-агрессора — если, конечно, вы с ней не согласны. Это называется моральные принципы — такая взрослая штука, которая наверно не очень известна подросткам с жабкой пепе. И разные игры, разумеется, тоже не “равны” и не находятся “вне политики”. Очень многие игры предлагают игрокам разделить определенные моральные ценности, которые в них вкладывают разработчики. Это и есть политика. Всегда была.

Вдобавок, у нашего мира с войной особые счеты. Когда-то очень давно, больше 20 лет назад, в баре города Чернигове в Украине сидела компания друзей и пила пиво. Эти люди были основателями Мира Мечты и его первыми лидерами: Лео, Разер, Штурм, Шерхан, Бурзум, Сатан, Сусанин, Алланон, Крадя, Ромашка…

Мы познакомились в баре и решили провести в городе несколько дней. Это был прекрасные дни. Мы провели их, гуляя по городу Чернигову, по его зеленым паркам, заходя в гости ко всем ребятам, знакомясь с их родителями. Мы болтали о будущем игры, о том, что можно улучшить. Мы придумывали истории и делились РП-идеями. Это были прекрасные времена.

Сейчас этого бара нет — его разбомбила армия рф. Этих парков нет — они сожжены рф. Домов, куда мы заходили в гости, нет — они разрушены ракетами рф. И некоторых людей, которых мы знали лично, больше нет в живых. Лор и история этого мира теперь навсегда привязана к войне. И прямо сейчас кто-то из наших игроков служит в армии Украины, кто-то не может часто играть из-за бомбежек, у кого-то погибли друзья и близкие. Притворяться, что войны не существует было бы колоссальным неуважением к их потерям и нашей общей трагедии. Этим наш мир и отличается от некоторых других. Мы стараемся следовать в нашем мире принципам уважения.

• Мы не вводим абсурдной цензуры по “ролевым” или “тематическим” принципам. У нас можно говорить о чем угодно — пока сохраняется уважение к другим игрокам, администраторам и проекту в целом. Для желающих есть более четко прописанные правила мира, которые мы стараемся выдерживать и на коммуникационных площадках.
• Мы не городим “элитный” мир, доступный только ветеранам. Мы делаем игру супер-доступной через веб-клиент, мы все меняем и упрощаем, чтобы было понятно новичкам, и строим культуру помощи новичкам в чате — из уважения к ним и их времени.
• Мы не закрываемся от игроков и не игнорируем их рапорты об ошибках и пожелания по улучшению. Мы очень быстро и доступно обсуждаем развитие проекта со всеми игроками, внедряем предложения и фиксим баги в открытом коде, иногда в считанные минуты после рапорта — из уважения к их игровому опыту и их интересу к проекту.
• Мы не забываем про игроков с недостатками зрения и не игнорируем их нужды. Мы специально создаем для них максимально удобные условия и добавляем поддержку скринридеров везде, где только возможно — из уважения к их пользовательскому опыту.
• Мы никогда не пропагандируем шовинизм и сортирные шутки. Мы кропотливо кодим гендерные окончания так, чтобы женские персонажи видели в игре “я пришла” вместо “я пришел” — из уважения к их выбору.
• Мы стараемся дать всем нашим игрокам свободу игры и самовыражения до тех пор, пока она не оскорбляет или не ущемляет свободу других игроков. Мы всегда обсуждаем спорные ситуации, терпеливо и дружелюбно разрешаем конфликты и даем всем много шансов. Впрочем, не бесконечно — из уважения к нам самим и нашему времени.

Вот наш “идеологически пропагандистский курс”. Если тебе он по душе — добро пожаловать, мы будем счастливы вместе строить прекрасный Мир Мечты, в котором мы уважаем друг друга и помогаем друг другу получить максимальный кайф от игры.